«Єдине вікно» визначається як механізм, що дозволяє сторонам, які беруть участь у торговельних і транспортних операціях, представляти стандартизовану інформацію та документи з використанням єдиного пропускного каналу з метою виконання всіх регулюючих вимог, що стосуються імпорту, експорту і транзиту»
РЕКОМЕНДАЦІЯ ЄЕК ООН № 33
Ознайомитися з текстом офіційного документа можна за посиланням:
Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг від 28.05.1988
Текст Конвенції наведений нижче для ознайомлення
ДАТА ПІДПИСАННЯ: 28.05.88 р.
ДАТА ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ: 11.01.2006 р.
ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ: 01.07.2007 р.
Додатково див. Статус Конвенції
станом на 1 лютого 2001 року
ДЕРЖАВИ - УЧАСНИЦІ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ,
ВИЗНАЮЧИ важливість усунення деяких юридичних перешкод для міжнародного фінансового лізингу обладнання, підтримуючи при цьому справедливу рівновагу інтересів між різними сторонами операції,
УСВІДОМЛЮЮЧИ необхідність зробити міжнародний фінансовий лізинг більш доступним,
УСВІДОМЛЮЮЧИ той факт, що правові норми, які регулюють традиційний контракт щодо прокату, необхідно адаптувати до особливих трьохсторонніх відносин, створених за допомогою операції фінансового лізингу,
ВИЗНАЮЧИ, таким чином, бажаність розроблення певних уніфікованих правил, які здебільшого стосувалися б аспектів цивільного й торговельного права міжнародного фінансового лізингу,
ДОМОВИЛИСЬ про таке:
1. Ця Конвенція регулює операцію фінансового лізингу, описану в пункті 2, в якій одна сторона (лізингодавець),
(a) на умовах іншої сторони (лізингоодержувача) укладає договір (договір поставки) з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів, та
(b) укладає договір (договір лізингу) з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодержувачеві право користування обладнанням за лізингові платежі.
2. Операція фінансового лізингу, згадана в попередньому пункті, є операцією, яка включає такі характерні риси:
(a) лізингоодержувач визначає обладнання й вибирає постачальника, здебільшого не покладаючись на досвід і думку лізингодавця;
(b) обладнання, придбане лізингодавцем у зв'язку з договором лізингу, який, наскільки відомо постачальнику, або укладений, або повинен бути укладений між лізингодавцем і лізингоодержувачем; та
(c) лізингові платежі, належні до сплати за договором лізингу, обчислюються таким чином, щоб урахувати, зокрема, амортизацію всієї або значної частини вартості обладнання.
3. Ця конвенція застосовується незалежно від того, має лізингоодержувач чи він у подальшому отримує можливість придбати обладнання чи орендувати його й надалі, і незалежно від того, придбає він обладнання за номінальною ціною чи він орендує обладнання за лізингові платежі.
4. Ця Конвенція застосовується до операцій фінансового лізингу щодо всього обладнання, за винятком того, яке повинно бути використане здебільшого для особистих, сімейних або побутових цілей лізингоодержувача.
Якщо йдеться про одну чи більше операцій сублізингу, які стосуються того самого обладнання, то ця Конвенція застосовується до кожної операції, яка є операцією фінансового лізингу і яка в іншому випадку є предметом цієї Конвенції так, ніби особа, у якої перший лізингодавець (як визначено в пункті 1 попередньої статті) придбав обладнання, є постачальником, і ніби договір, за яким таким чином було придбане обладнання, є договором поставки.
1. Ця Конвенція застосовується у тому випадку, коли місця здійснення підприємницької діяльності лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться в різних державах і:
(a) ці держави й держава, в якій знаходиться місце здійснення підприємницької діяльності постачальника, є Договірними державами; або
(b) як договір поставки, так і договір лізингу регулюються законодавством Договірної держави.
2. Посилання у цій Конвенції на місце здійснення підприємницької діяльності сторони, якщо вона має більше, ніж одне місце здійснення підприємницької діяльності, означає місце здійснення підприємницької діяльності, яке має найтісніший зв'язок із відповідним договором та його реалізацією, з урахуванням обставин, відомих сторонам або передбачених ними будь-коли до чи під час укладення цього договору.
1. Застосування положень цієї Конвенції не припиняється лише через те, що обладнання стало постійною приналежністю земельної ділянки або її невід'ємною частиною.
2. Будь-яке питання стосовно того, чи стало обладнання постійною приналежністю земельної ділянки або її невід'ємною частиною, і, якщо це так, вплив на права interse лізингодавця та особи, що має майнові права на землю, визначаються законодавством держави, де знаходиться ця земельна ділянка.
1. Ця Конвенція може не застосовуватись лише тоді, коли кожна зі сторін договору поставки й кожна зі сторін договору лізингу погоджуються не застосовувати її.
2. Якщо незастосування цієї Конвенції не здійснене згідно з попереднім пунктом, то сторони можуть у своїх відносинах одна з одною частково відміняти або змінювати дію будь-якого з її положень, крім положень пункту 3 статті 8, підпункту "b" пункту 3 і пункту 4 статті 13.
1. Під час тлумачення цієї Конвенції необхідно враховувати її предмет і мету, визначені в преамбулі, її міжнародний характер та необхідність сприяти одноманітності в її застосуванні, а також додержанню добросовісності в міжнародній торгівлі.
2. Питання, які стосуються того, що регулюється цією Конвенцією, і які в ній не вирішені чітко, повинні вирішуватись відповідно до загальних принципів, на яких вона ґрунтується, або, за відсутності таких принципів, відповідно до законодавства, застосовного на основі норм міжнародного приватного права.
1. (a) Майнові права лізингодавця на обладнання є чинними, незважаючи на права керуючого конкурсною масою та кредиторів лізингоодержувача, у тому числі кредиторів, які добилися накладення арешту чи виконання судового рішення.
(b) Для цілей цього пункту термін "керуючий конкурсною масою" включає ліквідатора, адміністратора чи будь-яку іншу особу, призначену для управління майном лізингоодержувача в інтересах основної маси кредиторів.
2. Якщо, згідно із застосовним законом, майнові права лізингодавця на обладнання є чинними, незважаючи на права особи, зазначеної в попередньому пункті, лише за умови дотримання правил щодо офіційного повідомлення, ці права є чинними, незважаючи на права цієї особи, лише за умови додержання таких правил.
3. Для цілей попереднього пункту термін "застосовний закон" означає закон держави, яка на час набуття зазначеною в пункті 1 особою права вимагати застосування зазначених у попередньому пункті правил:
(a) у випадку зареєстрованого судна є державою, в якій воно зареєстроване на ім'я власника (для цілей цього підпункту фрахтувальник судна, зафрахтованого без екіпажу, не вважається власником);
(b) у випадку літального апарата, зареєстрованого відповідно до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, підписаної в Чикаго 7 грудня 1944 року, є державою, в якій він зареєстрований таким чином;
(c) у випадку такого іншого обладнання, у тому числі двигуна літального апарата, яке зазвичай перевозиться з однієї держави до іншої, є державою, в якій знаходиться основне місце здійснення підприємницької діяльності лізингоодержувача;
(d) у випадку всього іншого обладнання є державою, в якій знаходиться обладнання.
4. Пункт 2 не впливає на положення будь-якої іншої угоди, згідно з якою вимагається офіційне визнання майнових прав лізингодавця на обладнання.
5. Ця стаття не впливає на пріоритет будь-якого кредитора, який має:
(a) погоджене чи непогоджене право на утримання обладнання або забезпечувальний інтерес щодо нього, які виникають не у зв'язку з накладенням арешту чи виконанням судового рішення; або
(b) будь-яке право на арешт, затримання або розпорядження, надане спеціально щодо суден або літальних апаратів відповідно до закону, застосовного на основі норм міжнародного приватного права.
1. (a) Якщо інше не передбачене цією Конвенцією або не встановлене в договорі лізингу, то лізингодавець не бере на себе жодних зобов'язань перед лізингоодержувачем щодо обладнання, крім випадків, коли лізингоодержувач зазнав збитків через покладання на досвід і думку лізингодавця та через втручання лізингодавця у вибір постачальника або технічних вимог обладнання.
(b) Лізингодавець, що виступає як лізингодавець, звільняється від відповідальності щодо третіх сторін у випадку смерті, тілесного ушкодження або шкоди майну, спричинених обладнанням.
(c) Зазначені вище положення цього пункту не регулюють будь-якої відповідальності лізингодавця, що виступає як будь-хто інший, наприклад як власник.
2. Лізингодавець гарантує, що лізингоодержувачеве спокійне володіння не буде порушене особою, яка має переважний титул або право чи яка заявляє переважний титул або право й діє на підставі рішення суду, якщо такий титул, право чи заява не зумовлені дією чи бездіяльністю лізингоодержувача.
3. Сторони не можуть відступати від положень попереднього пункту або змінювати їхню дію з тієї причини, що переважний титул, право чи заява зумовлені умисною дією, грубою недбалістю чи бездіяльністю лізингодавця.
4. Положення пунктів 2 і 3 не впливають на будь-яку ширшу гарантію спокійного володіння, яку дає лізингодавець і яка є обов'язковою відповідно до закону, застосовного на основі норм міжнародного приватного права.
1. Лізингоодержувач дбайливо ставиться до обладнання, використовує його в розумний спосіб та підтримує його в такому стані, в якому воно було поставлене, з урахуванням нормального зменшення й нормального спрацювання та будь-якої модифікації обладнання, погодженої сторонами.
2. Після закінчення терміну дії договору лізингу, лізингоодержувач повертає лізингодавцю обладнання в стані, визначеному в попередньому пункті, якщо він не використовує право придбати обладнання чи орендувати його й надалі.
1. Обов'язки постачальника за договором поставки також стосуються лізингоодержувача, як це було б, якби лізингоодержувач був стороною цього договору і якби обладнання необхідно було постачати безпосередньо лізингоодержувачеві. Однак постачальник не несе відповідальності перед лізингодавцем та лізингоодержувачем за один і той самий збиток.
2. Ніщо в цій статті не дає лізингоодержувачеві право розірвати договір поставки або анулювати його без згоди лізингодавця.
На права лізингоодержувача, що випливають з договору поставки, укладеного відповідно до цієї Конвенції, не впливає зміна будь-якого строку договору поставки, попередньо схваленого лізингоодержувачем, якщо він не дав згоди на цю зміну.
1. Якщо обладнання не поставлене, або поставлене із затримкою, або не відповідає договору поставки:
(a) лізингоодержувач має право стосовно лізингодавця відмовитися від обладнання або розірвати договір лізингу; і
(b) лізингодавець має право виправити становище, що склалося внаслідок його неспроможності запропонувати обладнання згідно з договором поставки, як це було б, якби лізингоодержувач погодився придбати обладнання в лізингодавця на тих самих умовах, що й умови договору поставки.
2. Право, надане попереднім пунктом, здійснюється у той самий спосіб і втрачається за тих самих обставин, які мали б місце, якби лізингоодержувач погодився придбати обладнання в лізингодавця на тих самих умовах, що й умови договору поставки.
3. Лізингоодержувач має право затримувати лізингові платежі, належні до сплати згідно з договором лізингу, доти, доки лізингодавець не виправить становища, що склалося внаслідок його неспроможності запропонувати обладнання згідно з договором поставки, або доки лізингоодержувач не втратить права на відмову від обладнання.
4. У випадку, коли лізингоодержувач здійснив право на розірвання договору лізингу, лізингоодержувач має право повернути собі будь-які лізингові платежі та інші суми, сплачені наперед, крім обґрунтованої суми за будь-яку користь, отриману лізингоодержувачем завдяки використанню обладнання.
5. Лізингоодержувач не може висунути жодної іншої претензії до лізингодавця щодо непоставки обладнання, поставки його із затримкою або поставки обладнання, яке не відповідає договору поставки, за винятком того, наскільки це є результатом дії чи бездіяльності лізингодавця.
6. Ніщо в цій статті не впливає на права лізингоодержувача стосовно постачальника, передбачені в статті 10.
1. У разі несплати лізингоодержувачем лізингодавець може в судовому порядку стягнути накопичені несплачені лізингові платежі разом із відсотками й відшкодовуваними збитками.
2. Якщо заборгованість лізингоодержувача є значною, то за умови дотримання пункту 5 лізингодавець може також вимагати прискореної сплати розміру майбутніх лізингових платежів, якщо це передбачено договором лізингу, або може припинити дію договору лізингу і після такого припинення:
(a) відновити володіння обладнанням; і
(b) стягнути такі збитки, завдяки яким лізингодавець опиниться в такому становищі, в якому б він був, якби лізингоодержувач виконував договір лізингу відповідно до його умов.
3. (a) Договір лізингу може передбачати спосіб, в який обчислюватимуться збитки, що відшкодовуються згідно з підпунктом "b" пункту 2.
(b) Таке положення застосовується у відносинах між сторонами, якщо воно не зумовлює таких збитків, які значно перевищують передбачені згідно з підпунктом "b" пункту 2. Сторони не можуть відступати від положень цього підпункту або змінювати їхню дію.
4. Якщо лізингодавець розірвав договір лізингу, то він не має права застосовувати положення цього договору, яке передбачає прискорення сплати майбутніх лізингових платежів, але розмір таких платежів може бути взятий до уваги під час обчислення збитків згідно з підпунктом "b" пункту 2 і пунктом 3. Сторони не можуть відступати від положень цього пункту або змінювати їхню дію.
5. Лізингодавець не має права здійснювати своє право прискорення лізингових платежів або право розірвання договору лізингу згідно з пунктом 2, якщо він не надав лізингоодержувачу, за допомогою повідомлення, прийнятної можливості виправлення становища, що склалося в результаті несплати, настільки, наскільки воно може бути виправлене.
6. Лізингодавець не має права стягувати збитки настільки, наскільки він не вжив усіх обґрунтованих заходів для зменшення своїх втрат.
1. Лізингодавець може передавати або в інший спосіб розпоряджатися всіма чи будь-якими з його прав на обладнання, а також правами за договором лізингу. Така передача не звільняє лізингодавця від будь-яких з його зобов'язань за договором лізингу або не змінює сутності договору лізингу або її правової оцінки, як передбачено у цій Конвенції.
2. Лізингоодержувач може передати право користування обладнанням чи будь-які інші права за договором лізингу тільки за згоди лізингодавця та з дотриманням прав третіх сторін.
1. Ця Конвенція відкрита для підписання на заключному засіданні Дипломатичної конференції з прийняття проектів Конвенцій Унідруа про міжнародний факторинг та міжнародний фінансовий лізинг і залишатиметься відкритою для підписання всіма державами в Оттаві до 31 грудня 1990 року.
2. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню державами, які її підписали.
3. Ця Конвенція відкрита для приєднання всіх держав, які її не підписали, з дати, з якої вона відкрита для підписання.
4. Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання здійснюються шляхом здачі на зберігання депозитарію відповідного офіційного документа.
1. Ця Конвенція набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців після дати здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання.
2. Для кожної держави, яка ратифікує, приймає, затверджує цю Конвенцію або приєднується до неї після здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання, ця Конвенція набуває чинності щодо цієї держави в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців після дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання.
Ця Конвенція не превалює над будь-яким договором, який уже укладено чи буде укладено; зокрема, вона не впливає на будь-яку відповідальність, покладену на будь-яку особу існуючими або майбутніми договорами.
1. Якщо Договірна держава має дві чи більше територіальних одиниць, в яких застосовуються різні системи права до питань, про які йдеться в цій Конвенції, то вона може під час підписання, ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання заявити, що ця Конвенція поширюватиметься на всі її територіальні одиниці або тільки на одну з них чи більше, і може замінити свою заяву іншою заявою будь-коли.
2. Ці заяви повинні бути повідомлені депозитарію, і в них повинні чітко зазначатись територіальні одиниці, на які поширюється Конвенція.
3. Якщо на підставі заяви, зробленої відповідно до цієї статті, ця Конвенція поширюється на одну чи більше, але не на всі територіальні одиниці Договірної держави і якщо місце здійснення підприємницької діяльності сторони розташоване в цій державі, то для цілей цієї Конвенції місце здійснення підприємницької діяльності вважається розташованим не в Договірній державі, якщо воно не розташоване в територіальній одиниці, на яку поширюється ця Конвенція.
4. Якщо Договірна держава не робить заяви відповідно до пункту 1, то Конвенція поширюватиметься на всі територіальні одиниці цієї держави.
1. Дві чи більше Договірних держав, які мають такі самі або тісно пов'язані правові норми стосовно питань, що регулюються цією Конвенцією, можуть будь-коли заявити, що Конвенція не застосовуватиметься, якщо місця здійснення підприємницької діяльності постачальника, лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться у цих державах. Такі заяви можуть бути зроблені спільно або шляхом взаємних односторонніх заяв.
2. Договірна держава, що має такі самі правові норми, як і норми однієї чи більше держав, що не є договірними державами, стосовно питань, регульованих цією Конвенцією, або правові норми, тісно пов'язані з такими питаннями, може будь-коли заявити, що Конвенція не застосовуватиметься, якщо місця здійснення підприємницької діяльності постачальника, лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться в цих державах.
3. Якщо держава, яка є об'єктом заяви, зробленої відповідно до попереднього пункту, пізніше стане Договірною державою, то зроблена заява з дати набуття чинності Конвенцією стосовно нової Договірної держави матиме силу заяви, зробленої відповідно до пункту 1, за умови, що нова Договірна держава приєднається до такої заяви або зробить взаємну односторонню заяву.
Договірна держава може заявити під час підписання, ратифікації, прийняття, затвердження чи приєднання, що вона замінить своїм внутрішньодержавним правом пункт 3 статті 8, якщо її внутрішньодержавне право не дозволятиме лізингодавцеві не брати на себе відповідальність за невиконання зобов'язань чи за недбалість.
1. Заяви, зроблені відповідно до цієї Конвенції під час підписання, підлягають підтвердженню після ратифікації, прийняття або затвердження.
2. Заяви і підтвердження заяв повинні бути в письмовій формі й бути офіційно повідомлені депозитарію.
3. Заява набуває чинності одночасно з набуттям чинності цією Конвенцією стосовно відповідної держави. Проте декларація, офіційне повідомлення про яку депозитарій отримує після такого набуття чинності, набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців із дати її отримання депозитарієм. Взаємні односторонні заяви, що робляться відповідно до статті 19, набувають чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців після отримання останньої заяви депозитарієм.
4. Будь-яка держава, яка робить заяву відповідно до цієї Конвенції, може відкликати її будь-коли шляхом надіслання письмового офіційного повідомлення на адресу депозитарію. Таке відкликання набуватиме чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців після дати отримання повідомлення депозитарієм.
5. Відкликання заяви, зробленої відповідно до статті 19, робить будь-яку спільну або взаємну односторонню заяву, зроблену іншою державою відповідно до зазначеної статті, нечинною стосовно держави, яка зробила відкликання заяви, з дати, коли відкликання набуває чинності.
Не допускаються жодні застереження, крім тих, які чітко дозволені в цій Конвенції.
Ця Конвенція застосовується до операції фінансового лізингу, коли і договір лізингу, і договір поставки укладені в день набуття чинності Конвенцією стосовно Договірних держав, зазначених у підпункті "a" пункту 1 статті 3, або стосовно Договірної держави чи держав, зазначених у підпункті "b" пункту 1 тієї самої статті, або укладені пізніше.
1. Ця Конвенція може бути денонсована будь-якою Договірною державою будь-коли після дати набуття нею чинності для такої держави.
2. Денонсація здійснюється шляхом здачі на зберігання депозитарію відповідного документа.
3. Денонсація набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців після здачі документа про денонсацію на зберігання депозитарію. Якщо в документі про денонсацію установлено більш тривалий строк набуття нею чинності, то вона набуває чинності із закінченням такого більш тривалого строку після здачі документа на зберігання депозитарію.
1. Ця Конвенція здається на зберігання Уряду Канади.
2. Уряд Канади:
(a) інформує всі держави, які підписали цю Конвенцію або приєдналися до неї, та Президента Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (Унідруа) про:
|
(i) кожне нове підписання або здачу на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження чи приєднання та про їхні дати; (ii) кожну заяву, зроблену відповідно до статей 18, 19 та 20; (iii) відкликання будь-якої заяви, зробленої відповідно до пункту 4 статті 21; (iv) дату набуття чинності цією Конвенцією; (v) здачу на зберігання документа про денонсацію цієї Конвенції, дату його здачі та дату, коли він набуде чинності; |
(b) передає засвідчені копії цієї Конвенції всім державам, які її підписали, усім державам, які приєднуються до Конвенції, та Президенту Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (Унідруа).
НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані повноважні представники, належним чином уповноважені їхніми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію.
ВЧИНЕНО в Оттаві двадцять восьмого травня тисяча дев'ятсот вісімдесят восьмого року в одному примірнику, англійський і французький тексти якого є рівно автентичними.
____________
