«Єдине вікно» визначається як механізм, що дозволяє сторонам, які беруть участь у торговельних і транспортних операціях, представляти стандартизовану інформацію та документи з використанням єдиного пропускного каналу з метою виконання всіх регулюючих вимог, що стосуються імпорту, експорту і транзиту»
РЕКОМЕНДАЦІЯ ЄЕК ООН № 33
Переклад неофіційний
Текст Конвенції наведений нижче для ознайомлення
Додатково див. Статус Конвенції
станом на 1 жовтня 2001 року
(Щодо змін див. Конвенцію від 22.12.86)
Держави, що підписали справжню Конвенцію,
бажаючи встановити загальні положення відносно закону, що застосовується до купівлі-продажу товарів, вирішили укласти з цією метою Конвенцію і погодилися про нижченаведене:
Справжня Конвенція застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів.
Вона не застосовується до продажу цінних паперів, зареєстрованих кораблів і судів або літальних апаратів, до продажу в силу судового рішення або в порядку примусового виконання. Вона застосовується до продажу, що ґрунтуються на документах.
Для цілей справжньої Конвенції до договорів купівлі-продажу прирівнюються договори постачання товарів, що підлягають виготовленню або виробництву, за умови, що сторона, яка зобов'язується зробити постачання, повинна надати сировину, необхідну для їх виготовлення або виробництва.
Проста заява сторін відносно застосування закону або компетенції судді або арбітра не є достатньою для надання купівлі-продажу міжнародного характеру по сенсу першого абзацу цієї статті.
Купівля-продаж регулюється внутрішнім правом країни, вказаної Договірними Сторонами.
Така вказівка має бути прямо виражена або ж недвозначна витікати з положень договору.
Умови, що відносяться до згоди сторін на право, що оголошене таким, що застосоване, визначаються таким правом.
Якщо сторонами не визначено право, що підлягає застосуванню відповідно до умов, передбачених в попередній статті, продаж регулюється внутрішнім правом країни, що є місцем постійного проживання продавця у момент отримання їм замовлення; якщо замовлення отримане підприємством продавця, то продаж регулюється внутрішнім правом країни, в якій знаходиться це підприємство.
Проте продаж регулюється внутрішнім правом країни, що є місцем постійного проживання покупця або місцеперебуванням підприємства, що видало замовлення, якщо замовлення було отримане в цій же країні або продавцем, або його представником, агентом або комівояжером.
У разі продажу на біржі або з аукціону продаж регулюється внутрішнім правом країни, в якій розташована біржа або відбувається аукціон.
За відсутності зрозуміло вираженої умови внутрішнє право країни, в якій повинен здійснюватися огляд товарів, поставлених відповідно до договору купівлі-продажу, застосовується відносно того, яким чином і в які терміни повинно здійснюватися огляд товарів, повідомлення про огляд та заходи, які мають бути прийняті у разі відмови від товарів.
Ця Конвенція не застосовується у відношенні:
1) правоздатності сторін;
2) форми контракту;
3) передачі права власності, маючи на увазі, що до різних зобов'язань сторін і особливо тим, які відносяться до області ризику, застосовується право, застосоване до продажу відповідно до справжньої Конвенції;
4) юридичної сили продажу відносно осіб, що не є сторонами.
У кожній з Договірних Держав застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено за мотивами публічного порядку.
Договірні Держави погоджуються включити положення статей 1 - 6 цієї Конвенції у внутрішнє право своїх країн.
Ця Конвенція відкрита для підписання державами, представленими на сьомій сесії Гаагської конференції з міжнародного приватного права.
Вона підлягає ратифікації, а ратифікаційні грамоти здаються на зберігання міністерству закордонних справ Нідерландів.
Про здачу на зберігання кожної ратифікаційної грамоти складається протокол, завірена копія якого перепроваджується по дипломатичних каналах кожної з тих держав, що підписали Конвенцію.
Ця Конвенція набуває чинності на шістдесятий день з дня передачі на зберігання п'ятої ратифікаційної грамоти відповідно до положень другого абзацу статті 8.
Для кожної держави, що підписала конвенцію, та згодом ратифікувала її, Конвенція набуває чинності на шістдесятий день з дня передачі на зберігання її ратифікаційної грамоти.
Ця Конвенція повною мірою застосовується до території метрополії Договірних Держав.
Якщо Договірні Держави побажають, щоб Конвенція застосовувалася до усіх інших його територій або до інших його територій, за міжнародні відносини яких воно несе відповідальність, воно повідомляє про свій такий намір документом, який депонуватиме в міністерстві закордонних справ Нідерландів. Останнє супроводить по дипломатичних каналах кожній з Договірних Держав завірену копію цього документу. Конвенція набуває чинності відносно таких територій через шістдесят днів з дня депонування вищезгаданого повідомлення.
Слід розуміти, що повідомлення, передбачене в другому абзаці цієї статті, набуває чинності лише після набуття чинності Конвенції відповідно до першого абзацу статті 9.
Будь-яка держава, яка не представлена на сьомій сесії Гаагської конференції з міжнародного приватного права, може приєднатися до цієї Конвенції. Держава, що бажає приєднатися до неї, повідомляє про свій намір документом, який передається на зберігання міністерству закордонних справ Нідерландів. Останнє перепроваджує по дипломатичних каналах кожній з Договірних Держав завірену копію цього документу. Конвенція набуває чинності відносно держави, що приєдналася до неї, на шістдесятий день з дня передачі на зберігання документу про приєднання.
Слід розуміти, що передача на зберігання документу про приєднання може мати місце лише після набуття чинності справжньої Конвенції відповідно до першого абзацу 2 статті 9.
Ця Конвенція діє протягом п'яти років від дати, вказаної в першому абзаці статті 9. Цей термін розпочинається з цієї дати навіть для держав, які ратифікують Конвенцію або приєднаються до неї пізніше.
Конвенція поновлюється за мовчазною згодою на подальші п'ятирічні періоди, якщо вона не буде денонсована.
Повідомлення про денонсацію має бути представлене принаймні за шість місяців до закінчення терміну її дії міністерству закордонних справ Нідерландів, яке сповіщає про це усі інші Договірні Держави.
Денонсація може бути обмежена територіями або деякими з територій, вказаних в повідомленні, зробленому відповідно до другого абзацу статті 10.
Денонсація дійсна тільки у відношенні до держави що денонсує. Конвенція залишається в силі для усіх інших Договірних Держав.
На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені своїми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію.
Здійснено в Гаазі 15 червня 1955 року в одному екземплярі, який зберігатиметься в архівах уряду Нідерландів і завірені копії якого будуть перепроваджені по дипломатичних каналах кожній державі, представленій на сьомій сесії Гаагської конференції з міжнародного приватного права.
Конвенція набула чинності з 3 травня 1964 р.
* * *
У офіційному тексті французькою мовою Конвенція називається "Convention sur la loi applicable aux ventes a caractere international d'objets mobiliers corporels". Відповідно в публікаціях російською мовою вона іменувалася "Гаагською конвенцією про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу рухомих матеріальних речей" (Прим. автора).
Станом на 3 липня 1995 р. учасниками Конвенції є 9 держав (Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Італія, Норвегія, Швеція, Швейцарія і Нігер). Перші вісім держав ратифікували Конвенцію, а Нігер до неї приєднався. Тільки підписали Конвенцію 3 держави (Люксембург, Нідерланди, Іспанія).
Вказані вище відомості приведені на підставі інформації Постійного бюро Гаагської конференції з міжнародного приватного права.
Конвенція набула чинності 03.05.1964.
Росія не бере участь.
Ця Конвенція замінюється Конвенцією від 22.12.1986.
____________
