«Єдине вікно» визначається як механізм, що дозволяє сторонам, які беруть участь у торговельних і транспортних операціях, представляти стандартизовану інформацію та документи з використанням єдиного пропускного каналу з метою виконання всіх регулюючих вимог, що стосуються імпорту, експорту і транзиту»
РЕКОМЕНДАЦІЯ ЄЕК ООН № 33
Ознайомитися з текстом офіційного документа можна за посиланням:
Угода про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року від 15.04.1994
Текст Угоди наведений нижче для ознайомлення
Загальний вступний коментар
1. Первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. Стаття 8 також передбачає включення до контрактної вартості певних вигод, які можуть перейти від покупця до продавця у формі певних товарів чи послуг, а не в грошовій формі. Статті 2 - 7 передбачають методи визначення митної вартості у випадках, коли її не може бути визначено згідно з положеннями статті 1.
2. У випадках, коли митної вартості не може бути визначено згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.
3. Статті 5 й 6 передбачають дві підстави для визначення митної вартості, коли її не може бути визначено на основі контрактної вартості імпорту товарів або вартості ідентичних чи подібних імпортних товарів. Згідно з пунктом 1 статті 5 митна вартість визначається на основі ціни, за якою товари продаються як імпортні непов'язаному покупцю в країні імпорту. Імпортер також має право на оцінку товарів, які надалі обробляються після імпорту, згідно з положеннями статті 5, якщо імпортер того вимагає. Відповідно до статті 6 митна вартість визначається на основі обчисленої вартості. Обидва ці методи створюють певні труднощі, і через це імпортеру надається право згідно з положеннями статті 4 вибрати порядок застосування двох методів.
4. Стаття 7 встановлює, як визначати митну вартість у випадках, коли її не може бути визначено відповідно до положень будь-якої з попередніх статей.
Члени,
зважаючи на багатосторонні торговельні переговори;
бажаючи сприяти досягненню цілей ГАТТ 1994 та забезпечити додаткові вигоди для міжнародної торгівлі країн, що розвиваються;
визнаючи важливе значення положень статті VII ГАТТ 1994 та бажаючи виробити правила для їхнього застосування для того, щоб надати більшої однорідності й точності під час їхнього виконання;
визнаючи потребу в справедливій, однорідній та нейтральній системі оцінювання товарів для митних цілей, яка запобігає використанню довільних або фіктивних митних вартостей;
визнаючи, що основою для оцінювання товарів для митних цілей більшою мірою повинна бути контрактна вартість товарів, які оцінюються;
визнаючи, що митна вартість повинна ґрунтуватися на простих і справедливих критеріях, сумісних з комерційною практикою, та що процедури оцінювання повинні мати загальне застосування без розрізнення джерел постачання;
визнаючи, що процедури оцінювання не повинні використовуватися для боротьби з демпінгом;
цією Угодою домовляються про таке:
1. Митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, коли вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень статті 8 за умови, що:
a) немає жодних обмежень стосовно розпорядження або використання товарів покупцем, крім таких обмежень, які:
|
i) накладаються або вимагаються законом чи органами державної влади в країні імпорту; ii) обмежують географічний район, у якому ці товари можуть бути перепродані; або iii) не впливають значною мірою на вартість товарів; |
b) продаж або ціна не підпадають під якусь умову або міркування, для яких вартості не може бути визначено стосовно товарів, що оцінюються;
c) жодна частина доходу за будь-який подальший перепродаж, розпорядження або використання товарів покупцем не перейде безпосередньо або опосередковано продавцю, якщо тільки не може бути зроблене відповідного коригування відповідно до положень статті 8, а також
d) покупець і продавець не пов'язані між собою або, коли покупець і продавець пов'язані, то контрактна вартість є прийнятною для митних цілей згідно з положеннями пункту 2.
2. a. Під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов'язані між собою в рамках змісту статті 15, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.
b. Під час продажу між пов'язаними між собою особами контрактна вартість приймається, а товари оцінюються відповідно до положень пункту 1, якщо імпортер продемонструє, що така вартість є досить наближеною до однієї з таких вартостей, які мають місце в той самий час або майже в той самий час:
|
i) контрактної вартості під час продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних товарів для експорту до тієї самої країни імпорту; ii) митної вартості ідентичних або подібних товарів, визначених згідно з положеннями статті 5; iii) митної вартості ідентичних або подібних товарів, визначених згідно з положеннями статті 6. |
Під час застосування зазначених вище критеріїв повинно бути належним чином ураховано продемонстровані різниці в комерційних рівнях, кількісних рівнях, перерахованих у статті 8 елементах і витратах, понесених продавцем під час продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесених продавцем під час продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.
c. Критерії, викладені в підпункті "b" пункту 2, повинні використовуватися за ініціативою імпортера й тільки з метою порівняння. Не може встановлюватися замінник вартості згідно з положеннями підпункту "b" пункту 2.
1. a. Якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статті 1, митною вартістю є контрактна вартість ідентичних товарів, що продаються на експорт до тієї самої країни імпорту й експортуються в той самий час або майже в той самий час, що й товари, які оцінюються.
b. Під час застосування цієї статті для визначення митної вартості повинна використовуватися контрактна вартість ідентичних товарів під час продажу на тому самому комерційному рівні та майже в такій самій кількості, що й товари, які оцінюються. У випадках, коли такого продажу не виявлено, використовується контрактна вартість ідентичних товарів, що продаються на іншому комерційному рівні та (або) в інших кількостях, скоригована з урахуванням різниць, які можна віднести на рахунок комерційного рівня та (або) кількості, за умови, що такі коригування можуть робитися на основі продемонстрованих доказів, які чітко встановлюють обґрунтованість і точність коригування, незалежно від того, чи призводить це коригування до підвищення чи до зниження вартості.
2. У випадках, коли кошти та витрати, зазначені в пункті 2 статті 8, включено в контрактну вартість, робиться коригування для врахування значних різниць у таких коштах та витратах між імпортними товарами та відповідними ідентичними товарами, що виникають з різниць у відстанях і способах транспортування.
3. Якщо під час застосування цієї статті виявляється більше, ніж одна контрактна вартість ідентичних товарів, для визначення митної вартості імпортних товарів використовується найменша така вартість.
1. a. Якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 1 та 2, митна вартість є контрактною вартістю подібних товарів, що йдуть на експорт до тієї самої країни імпорту й експортуються в той самий час або майже в той самий час, що й товари, які оцінюються.
b. Під час застосування цієї статті для визначення митної вартості повинна використовуватися контрактна вартість подібних товарів під час продажу на тому самому комерційному рівні та майже в такій самій кількості, що й товари, які оцінюються. У випадках, коли такого продажу не виявлено, використовується контрактна вартість подібних товарів, що продаються на іншому комерційному рівні та (або) в інших кількостях, скоригована з урахуванням різниць, які можна віднести на рахунок комерційного рівня та (або) кількості, за умови, що такі коригування можуть робитися на основі продемонстрованих доказів, які чітко встановлюють обґрунтованість і точність коригування, незалежно від того, чи призводить це коригування до підвищення чи до зниження вартості.
2. У випадках, коли кошти та витрати, зазначені в пункті 2 статті 8, включено в контрактну вартість, робиться коригування для врахування значних різниць у таких коштах та витратах між імпортними товарами та відповідними подібними товарами, що виникають з різниць у відстанях і способах транспортування.
3. Якщо під час застосування цієї статті виявляється більше, ніж одна контрактна вартість подібних товарів, для визначення митної вартості імпортних товарів використовується найменша така вартість.
Якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 1, 2, 3, митна вартість визначається згідно з положеннями статті 5 або, коли митної вартості не може бути визначено згідно із цією статтею, згідно з положеннями статті 6, за винятком того, що на запит імпортера порядок застосування статей 5 й 6 є зворотним.
1. a. Якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов'язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань:
|
i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв'язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов'язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів. |
b. Якщо ні імпортні товари, ні ідентичні або подібні імпортні товари не продаються в час увезення або приблизно в час увезення товарів, які оцінюються, митна вартість, яка в інших випадках підпадає під положення підпункту "a" пункту 1, ґрунтується на одиниці товару, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту як імпортні на найбільш ранню дату після імпорту товарів, які оцінюються, але до закінчення 90 днів після такого імпорту.
2. Якщо ні імпортні товари, ні ідентичні або подібні імпортні товари не продаються в країні імпорту як імпортні, то, якщо того вимагає імпортер, митна вартість ґрунтується на одиниці ціни товару, за якою імпортні товари після подальшої обробки продаються в найбільшій сукупній кількості особам в країні імпорту, які не пов'язані з особами, у яких вони купують такі товари, і при цьому робиться відповідна поправка на вартість, додану такою обробкою, та вирахування, передбачені в підпункті "a" пункту 1.
1. Митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на обчисленій вартості. Обчислена вартість складається із суми:
a) ціни або вартості матеріалів та виготовлення чи іншої обробки, застосованої під час виробництва імпортних товарів;
b) суми для прибутків та загальних витрат, що дорівнюють сумі, яка здебільшого відображається під час продажу товарів того самого класу або виду, що й товари, які оцінюються та які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни імпорту;
c) ціни або вартості всіх інших витрат, необхідних для відображення методу оцінювання, вибраного членом згідно з пунктом 2 статті 8.
2. Жодний член не може вимагати від будь-якої особи, яка не є резидентом на його території, або примушувати її надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Однак інформація, надана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями цієї статті, може бути перевірена в іншій країні органами влади країни імпорту за згодою виробника й за умови, що вони повідомлять достатньою мірою заздалегідь урядові відповідної країни, а останній не заперечує проти розслідування.
1. Якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 1 - 6 включно, митна вартість визначається з використанням обґрунтованих засобів, сумісних з принципами та загальними положеннями цієї Угоди й статті VII ГАТТ 1994 та на підставі даних, наявних у країні імпорту.
2. Митна вартість не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:
a) продажної ціни в країні імпорту товарів, вироблених у такій країні;
b) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
c) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
d) вартості виробництва, крім обчислених вартостей, які визначені для ідентичних або подібних товарів відповідно до положень статті 6;
e) ціни товарів для експорту в країну, іншу, ніж країна імпорту;
f) мінімальної митної вартості або
g) довільних чи фіктивних вартостей.
3. Якщо імпортер цього вимагає, імпортера повинно бути поінформовано письмово про митну вартість, визначену згідно з положеннями цієї статті, та про метод, використаний для визначення такої вартості.
1. Під час визначення митної вартості згідно з положеннями статті 1 до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари, додається:
a) такі витрати настільки, наскільки вони понесені покупцем, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари:
|
i) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за покупку; ii) вартість контейнерів, які для митних цілей уважаються єдиним цілим з відповідними товарами; iii) вартість упаковки, чи за оплату праці, чи матеріалів; |
b) вартість, розподілена належним чином, таких товарів та послуг, коли вони поставляються безпосередньо або опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт імпортних товарів, якщо такої вартості не включено до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті:
|
i) матеріали, компоненти, частини та подібні предмети, що включені до імпортних товарів; ii) інструменти, фарби, шаблони та подібні компоненти, які використовуються під час виробництва імпортних товарів; iii) матеріали, які використовуються під час виробництва імпортних товарів; iv) технічні, науково-дослідні, художні, дизайнерські роботи та плани й креслення, які виготовлені в місці, іншому, ніж країна-імпортер, та які необхідні для виробництва імпортних товарів; |
c) роялті й ліцензійні платежі, пов'язані з товарами, що оцінюються, які покупець повинен сплачувати безпосередньо чи опосередковано, як умова для продажу товарів, що оцінюються, якщо такі роялті й платежі не включаються до ціни, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті;
d) вартість будь-якої частини доходу від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання імпортних товарів, яка переходить безпосередньо або опосередковано продавцю.
2. Під час розробки свого законодавства кожний член передбачає цілковите або часткове включення до митної вартості або виключення з неї такого:
a) вартості транспортування імпортних товарів до порту або місця ввезення;
b) витрат на завантаження, розвантаження та обробку, пов'язаних з транспортуванням імпортних товарів до порту або місця ввезення;
c) вартості страхування.
3. Додавання до фактично сплаченої ціни або ціни, що підлягає сплаті згідно із цією статтею, робляться лише на підставі об'єктивних даних і таких даних, що піддаються обчисленню.
4. Під час визначення митної вартості не допускається додавань до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, за винятком тих, які передбачені в цій статті.
1. У випадках, коли для визначення митної вартості необхідна конверсія валюти, то обмінний курс, який повинен використовуватися, повинен бути курсом, який належним чином опублікований компетентними органами відповідної країни-імпортера і який відображає настільки, наскільки це можливо, стосовно періоду, що охоплюється кожним таким опублікованим документом, поточну вартість такої валюти в комерційних операціях у валюті країни-імпортера.
2. Використовуваний обмінний курс повинен бути таким, що діє на момент експорту або імпорту, визначений кожним членом.
Уся інформація, яка за своїм характером є конфіденційною або яка надається на конфіденційній основі для цілей обчислення митної вартості, повинна вважатися суворо конфіденційною відповідними органами, які не розкривають її без конкретного дозволу особи чи уряду, який надає таку інформацію, за винятком того, що її розкриття може вимагатись у зв'язку з судовим розглядом.
1. Законодавство кожного члена повинно передбачати стосовно визначення митної вартості для імпортера чи будь-якої іншої особи, що несе відповідальність за сплату мита, право на апеляцію без застосування штрафних санкцій.
2. Початкове право апеляції без застосування штрафних санкцій може бути надано органові, що діє в рамках митної адміністрації, або незалежному органові, але законодавство кожного члена повинно передбачати право апеляції до судового органу без застосування штрафних санкцій.
3. Повідомлення про рішення, прийняте стосовно апеляції, передається позивачу, а причини такого рішення надаються в письмовому вигляді. Особу, що подала апеляцію, також повинно бути поінформовано про будь-які права на подальшу апеляцію.
Нормативно-правові акти, судові рішення та адміністративні постанови загального застосування, які надають чинності цій Угоді, публікуються згідно зі статтею X ГАТТ 1994 відповідною країною-імпортером.
Якщо в ході визначення митної вартості імпортних товарів виникає необхідність відкласти остаточне визначення такої митної вартості, імпортер товарів повинен бути в змозі вилучити їх з митниці, якщо, коли це вимагається, імпортер надасть достатню гарантію у формі застави, депозиту або якого-небудь іншого відповідного документа, що включає остаточний платіж мита, яке може бути нараховане для цих товарів. Законодавство кожного члена повинно передбачити положення для таких обставин.
Примітки в додатку I до цієї Угоди становлять невід'ємну частину цієї Угоди, статті цієї Угоди повинні тлумачитися та застосовуватися разом з їхніми відповідними примітками. Додатки II і III також становлять невід'ємну частину цієї Угоди.
1. У цій Угоді:
a) "митна вартість імпортних товарів" означає вартість товарів для цілей стягнення адвалерних мит на імпортні товари;
b) "країна-імпортер" означає країну або митну територію імпорту;
c) "вироблений" охоплює вирощений, виготовлений та видобутий.
2. У цій Угоді:
a) "ідентичні товари" означає товари, які є однаковими в усіх відношеннях, у тому числі фізичних характеристиках, якості й репутації. Невеликі розбіжності в зовнішньому вигляді не заважатимуть товарам, які в інших випадках відповідають цьому визначенню, уважатися ідентичними;
b) "подібні товари" означає товари, які хоча й не однакові в усіх відношеннях, мають подібні характеристики та подібні складові матеріали, що дозволяють їм виконувати однакові функції та бути взаємозамінними в комерційному плані. Якість товарів, їхня репутація та існування товарного знаку включаються до факторів, які підлягають розгляду під час визначення того, чи є товари подібними;
c) терміни "ідентичні товари" та "подібні товари" не охоплюють, залежно від обставин, товарів, які включають або відображають технічні, науково-дослідні, художні, дизайнерські роботи та плани й креслення, для яких не зроблено коригування згідно з рубрикою "iv" підпункту "b" пункту 1 статті 8, оскільки такі елементи були зроблені в країні-імпортері;
d) товари не повинні вважатися "ідентичними товарами" або "подібними товарами", якщо вони не вироблені в тій самій країні, що й товари, які оцінюються;
e) товари, вироблені іншою особою, беруться до уваги лише тоді, коли не існує, залежно від обставин, ідентичних або подібних товарів, вироблених тією само особою, що й товари, які оцінюються.
3. У цій Угоді "товари одного класу або виду" означає товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості й охоплюють ідентичні або подібні товари.
4. Для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо:
a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;
b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;
c) вони є роботодавцем і працівником;
d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;
e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;
f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;
g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;
h) вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.
5. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.
За письмовим запитом імпортер має право на письмове пояснення від митної адміністрації країни-імпортера стосовно того, яким чином було визначено митну вартість товарів імпортера.
Ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.
1. Цією Угодою створюється Комітет з питань митного оцінювання (далі в цій Угоді - Комітет), що складається з представників кожного члена. Комітет обирає власного голову й звичайно засідає раз на рік або, якщо це випливає з відповідних положень цієї Угоди, для надання членам можливості проводити консультації з питань, які стосуються управління системою митного оцінювання з боку будь-якого члена, оскільки це може впливати на дію цієї Угоди або досягнення її цілей та виконання інших обов'язків, які можуть бути надані йому членами. Секретаріат СОТ діє як секретаріат Комітету.
2. Створюється Технічний комітет з питань митного оцінювання (далі в цій Угоді - Технічний комітет) під егідою Ради з питань митного співробітництва (далі в цій Угоді - РПМС), яка виконує обов'язки, описані в додатку ІІ до цієї Угоди, та діє відповідно до правил процедури, що містяться в ньому.
1. За винятком іншого, передбаченого в цій Угоді, Домовленість про вирішення спорів застосовується до консультацій та вирішення спорів за цією Угодою.
2. Якщо будь-який член уважає, що будь-яка пільга, що випливає для нього безпосередньо або опосередковано за цією Угодою, анулюється або їй заподіюється шкода чи досягненню будь-якої мети цієї Угоди ставляться перешкоди в результаті дій іншого члена або інших членів, він може з метою досягнення взаємно задовільного вирішення цього питання вимагати консультацій з відповідним членом або членами. Кожний член доброзичливо розглядає будь-який запит іншого члена стосовно консультацій.
3. Технічний комітет на запит надає поради й допомогу членам, які беруть участь у консультаціях.
4. На запит сторони спору або зі своєї ініціативи група експертів, створена для розгляду спору, який стосується положень цієї Угоди, може вимагати від Технічного комітету провести вивчення будь-яких питань, що вимагають технічного розгляду. Група експертів визначає технічне завдання Технічного комітету стосовно конкретного спору та встановлює часові рамки для одержання звіту Технічного комітету. Група експертів бере до уваги звіт Технічного комітету. У разі, якщо Технічний комітет не в змозі досягти консенсусу у справі, переданій йому відповідно до цього пункту, група експертів надає сторонам спору можливість представити свої погляди із цієї справи групі експертів.
5. Конфіденційна інформація, надана групі експертів, не розкривається без офіційного дозволу особи, установи або органу, що надав таку інформацію. У випадках, коли на отримання такої інформації до групи експертів надходить запит, але на розкриття такої інформації групою експертів немає дозволу, надається неконфіденційне резюме такої інформації, на яке дає дозвіл особа, установа або орган, що надав інформацію.
1. Країни-члени, що розвиваються, які не є сторонами Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, підписаної 12 квітня 1979 р., можуть відкласти застосування положень цієї Угоди на строк, який не перевищує 5 років з дати набрання чинності Угодою про заснування Світової організації торгівлі для таких членів. Країни-члени, що розвиваються, які вирішили відкласти застосування цієї Угоди, відповідним чином повідомляють Генеральному директору СОТ.
2. На додаток до пункту 1 країни-члени, що розвиваються, які не є сторонами Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, підписаної 12 квітня 1979 р., можуть відкласти застосування рубрики "iii" підпункту "b" пункту 2 статті 1 й статті 6 на строк, який не перевищує трьох років, після застосування ними всіх інших положень цієї Угоди. Країни-члени, що розвиваються, які вирішили відкласти застосування положень, зазначених у цьому пункті, відповідним чином повідомляють Генеральному директору СОТ.
3. Розвинені країни-члени надають на взаємно погоджених умовах технічну допомогу країнам-членам, що розвиваються, які її просять. На цій основі розвинені країни-члени складають програми технічної допомоги, які, inter alia, можуть охоплювати підготовку персоналу, надання допомоги в підготовці імплементаційних заходів, доступ до джерел інформації стосовно методики митного оцінювання та консультації з питань застосування положень цієї Угоди.
Застереження стосовно будь-якого з положень цієї Угоди не можуть прийматися без згоди інших членів.
1. Кожний член забезпечує не пізніше дати застосування для нього положень цієї Угоди відповідність своїх нормативно-правових актів та адміністративних процедур положенням цієї Угоди.
2. Кожний член інформує Комітет про будь-які зміни у своїх нормативно-правових актах, які стосуються цієї Угоди, та в застосуванні таких нормативно-правових актах.
Комітет щороку переглядає виконання та дію цієї Угоди, беручи до уваги її цілі. Комітет щороку інформує Раду з питань торгівлі товарами про події, що сталися протягом строку, який охоплюється такими оглядами.
Ця Угода обслуговується Секретаріатом СОТ, за винятком тих обов'язків, які конкретно передані Технічному комітетові, що буде обслуговуватися Секретаріатом РПМС.
|
Додаток I |
Загальна примітка
Послідовне застосування методів оцінювання
1. Статті 1 - 7 визначають, яким чином згідно з положеннями цієї Угоди повинна визначатися митна вартість імпортних товарів. Методи оцінювання викладені в послідовному порядку застосування. Первинний метод митного оцінювання визначений у статті 1, а імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до положень цієї статті тоді, коли умови, передбачені в ній, виконано.
2. Якщо митної вартості не може бути визначено відповідно до положень статті 1, її повинно бути визначено шляхом послідовного розгляду наступних статей до першої такої статті, згідно з якою митну вартість може бути визначено. За винятком передбаченого в статті 4, лише тоді, коли митної вартості не може бути визначено згідно з положеннями конкретної статті, то можуть використовуватися положення наступної статті в порядку послідовності.
3. Якщо імпортер не вимагає, щоб порядок статей 5 й 6 був зворотним, то необхідно дотримуватися звичайного порядку послідовності. Якщо імпортер цього вимагає, але потім виявляється неможливим визначити митну вартість згідно з положеннями статті 6, то митна вартість повинна визначатися відповідно до положень статті 5, якщо її може бути таким чином визначено.
4. Якщо митної вартості не може бути визначено згідно з положеннями статей 1 - 6, вона повинна визначатися згідно з положеннями статті 7.
Використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку
1. Термін "загальновизнані принципи бухгалтерського обліку" стосується визнаного консенсусу або суттєвої авторитетної підтримки в межах країни в конкретний момент стосовно того, які економічні ресурси та зобов'язання повинні обліковуватися як активи та пасиви, які зміни в активах та пасивах повинні обліковуватися, яким чином повинні вимірюватися активи і пасиви та зміни в них, яка інформація повинна розкриватися і яким чином вона повинна розкриватися, а також які необхідно готувати фінансові звіти. Ці стандарти можуть бути як широкими орієнтирами загального застосування, так і детальними практичними методами та процедурами.
2. Для цілей цієї Угоди митна адміністрація кожного члена використовує інформацію, підготовлену в спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку в країні, які є доречними для відповідної статті. Наприклад, визначення звичайного прибутку та загальних витрат відповідно до положень статті 5 здійснювалося б шляхом використання інформації, підготовленої в спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку країни-імпортера. З іншого боку, визначення звичайних прибутків та загальних витрат відповідно до положень статті 6 здійснювалося б шляхом використання інформації, підготовленої в спосіб, сумісний з загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку країни виробництва. Як ще один приклад, визначення елемента, передбаченого рубрикою "ii" підпункту "b" пункту 1 статті 8, виробленого в країні-імпортері, здійснювалося б шляхом використання інформації в спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку цієї країни.
Примітка до статті 1
Ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті
1. Ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальний платіж, який зроблений або повинен бути зроблений покупцем продавцеві імпортних товарів або на його користь. Платіж не обов'язково повинен набувати форми переказу грошей. Платіж може бути здійснено шляхом акредитиву або оборотних документів. Платіж може бути здійснено безпосередньо або опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу буде врегулювання покупцем цілком або частково боргу, який повинен бути сплачений продавцем.
2. Діяльність, яка здійснюється покупцем за власний кошт покупця, крім тієї, для якої в статті 8 передбачається коригування, не вважається опосередкованим платежем продавцеві, хоча вона й може вважатися вигідною для продавця. Таким чином, вартість такої діяльності не додається до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, під час визначення митної вартості.
3. Митна вартість не охоплює наведених нижче витрат або коштів за умови, що вони відрізняються ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, за імпортні товари:
a) плата за будівництво, спорудження, складання, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, як-от: промислової установки, машини чи обладнання;
b) транспортні витрати після ввезення;
c) мита й податки країни-імпортера.
4. Ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, стосується ціни за імпортні товари. Таким чином, потік дивідендів або інших платежів від покупця до продавця, які не стосуються імпортних товарів, не є частиною митної вартості.
Рубрика "iii" підпункту "a" пункту 1
Серед обмежень, які не зробили б неприйнятною ціну, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, є обмеження, які суттєво не впливають на вартість товарів. Прикладом таких обмежень був би випадок, коли продавець вимагає від покупця автомобілів не продавати чи виставляти їх до визначеної дати, яка становить початок модельного року.
Підпункт "b" пункту 1
1. Якщо продаж або ціна підпадають під деяку умову або підставу, через яку не може бути визначено вартості стосовно товарів, що оцінюються, то вартість операції не є прийнятною для митних цілей. Деякі приклади цього охоплюють:
a) продавець встановлює ціну імпортних товарів за умови, що покупець також купить інші товари у визначених кількостях;
b) ціна імпортних товарів залежить від ціни або цін, за якими покупець імпортних товарів продає інші товари продавцю імпортних товарів;
c) ціна встановлюється на основі форми платежу, яка не стосується імпортних товарів, наприклад, якщо імпортні товари - це напівфабрикати, які надаються продавцем за умови, що продавець одержить конкретну кількість готової продукції.
2. Однак умови або міркування, що стосуються виробництва або збуту імпортних товарів, не повинні спричинювати відкидання контрактної вартості. Наприклад, той факт, що покупець надає продавцеві техніку та плани, виконані в країні ввезення, не повинен спричинювати відкидання контрактної вартості для цілей статті 1. Таким самим чином, якщо покупець здійснює за власний кошт, навіть за угодою з продавцем, дії, що стосуються збуту імпортних товарів, то вартість цих дій не є частиною митної вартості, і такі дії не повинні спричинювати відкидання контрактної вартості.
Пункт 2
1. Підпункт "a" пункту 2 та підпункт "b" пункту 2 надають різні засоби встановлення прийнятності контрактної вартості.
2. Підпункт "a" пункту 2 передбачає, що якщо покупець і продавець пов'язані між собою, то повинні бути вивчені обставини навколо продажу, а контрактна вартість приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Не передбачається вивчення обставин у всіх випадках, коли продавець і покупець пов'язані між собою. Таке вивчення буде вимагатися тільки тоді, коли існують сумніви стосовно прийнятності ціни. Якщо митна адміністрація не має сумнівів стосовно прийнятності ціни, вона має бути прийнята без запиту подальшої інформації від імпортера. Наприклад, може статися, що митна адміністрація раніше вже вивчала ці відносини або вона вже може мати детальну інформацію стосовно покупця та продавця і може вже бути впевненою внаслідок такого вивчення інформації, що ці відносини не вплинули на ціну.
3. Якщо митна адміністрація не в змозі прийняти контрактної вартості без подальшого запиту, вона повинна надати імпортеру можливість надати таку додаткову детальну інформацію, яка може бути необхідною, для того, щоб вивчити обставини навколо продажу. У цьому зв'язку митна адміністрація повинна бути готовою до вивчення відповідних аспектів операції, зокрема спосіб, у який покупець і продавець організують свої торговельні відносини, і спосіб, у який була визначена ціна, про яку йдеться, щоб визначити, чи ці відносини вплинули на ціну. Якщо можна показати, що покупець і продавець, хоча вони і пов'язані між собою відповідно до положень статті 15, здійснюють покупки і продаж один одному так, як ніби вони не були пов'язані, це підтвердить, що відносини не вплинули на ціну.
Наприклад, якщо ціна, установлена у спосіб, сумісний зі звичайною практикою ціноутворення галузі, що розглядається, або зі способом, у який продавець встановлює ціни для продажів покупцям, які не пов'язані з продавцем, це підтвердить, що відносини не вплинули на ціну. Наприклад, якщо показано, що ціна є відповідною для забезпечення відшкодування всіх витрат плюс прибуток, який є представницьким для загальних прибутків фірми, реалізованих за представницький період часу (наприклад на щорічній основі) у продажу товарів того самого класу або типу, це підтвердить, що на ціну не було справлено впливу.
4. Підпункт "b" пункту 2 надає можливість імпортеру показати, що контрактна вартість максимально наближається до "перевірочної" вартості, яка раніше була прийнята митною адміністрацією, а отже, прийнятної відповідно до положень статті 1. Якщо випробування відповідно до підпункту "b" пункту 2 пройдено, немає необхідності вивчати питання про вплив відповідно до підпункту "a" пункту 2. Якщо митна адміністрація вже має достатньо інформації для того, щоб упевнитися без подальших детальних запитів, що одне з випробувань, передбачених у підпункті "b" пункту 2, проведено, для неї немає причин вимагати від імпортера демонструвати те, що випробування може бути проведено. У підпункті "b" пункту 2 термін "не пов'язані між собою покупці" означає покупців, які не пов'язані з продавцем у якому-небудь конкретному випадку.
Підпункт "b" пункту 2
Під час визначення того, чи "наближається максимально" якась вартість до іншої вартості, повинна братися до уваги низка факторів. Ці фактори включають характер імпортних товарів, характер самої галузі, сезон, коли товари імпортуються, і те, чи є різниця у вартостях комерційно значущою. Оскільки ці фактори можуть відрізнятись у кожному випадку, то буде неможливо застосувати однорідний стандарт, такий як фіксований процент, у кожному випадку. Наприклад, невелика різниця у вартості у випадку, що стосується одного типу товарів, може бути неприйнятною, в той час, як велика різниця у разі використання іншого типу товарів може бути прийнятною під час визначення того, чи контрактна вартість максимально наближається до "випробувальних" вартостей, про які йдеться в підпункті "b" пункту 2 статті 1.
Примітка до статті 2
1. Під час застосування статті 2 митна адміністрація, коли тільки можливо, застосовує продаж ідентичних товарів на тому самому комерційному рівні та у приблизно тих самих кількостях, що й товари, які оцінюються. Якщо такого продажу не виявлено, може використовуватися продаж ідентичних товарів, який має місце за будь-якої однієї з таких трьох умов:
a) продаж на тому самому комерційному рівні, проте в інших кількостях;
b) продаж на іншому комерційному рівні, але приблизно в тих самих кількостях;
c) продаж на іншому комерційному рівні та в інших кількостях.
2. Після виявлення продажу за будь-якої однієї із цих трьох умов вносяться корективи залежно від обставин:
a) лише на кількісні фактори;
b) лише на фактори комерційного рівня;
c) як на фактори комерційного рівня, так і кількості.
3. Вислів "та (або)" надає гнучкості під час використання продажу та дозволяє внести необхідні корективи до будь-якої з трьох умов, описаних вище.
4. Для цілей статті 2 контрактна вартість ідентичних імпортних товарів означає митну вартість, скориговану, як це передбачено підпунктом "b" пункту 1 та пунктом 2, яка вже прийнята згідно зі статтею 1.
5. Умова для коригування через різні комерційні рівні або різні кількості є такою, що таке коригування, незалежно від того, чи спричинює воно збільшення або зменшення вартості, робиться лише на підставі продемонстрованих доказів, які чітко встановлюють обґрунтованість і точність коригувань, наприклад чинні прейскуранти, що містять ціни, які стосуються різних рівнів та різних кількостей. Наприклад, якщо імпортні товари, які оцінюються, становлять партію в 10 одиниць, а єдині ідентичні імпортні товари, для яких існує контрактна вартість, включали продаж 500 одиниць і визнається, що продавець надає знижки за кількість, необхідні корективи можуть бути внесені шляхом звертання до прейскуранту виробника та використання такої ціни, яка застосовується до продажу 10 одиниць. Це не вимагає того, щоб продаж повинен був бути у кількості 10, якщо тільки через продаж інших кількостей встановлено, що прейскурант є справжнім. Однак за відсутності такого об'єктивного мірила визначення митної вартості згідно з положеннями статті 2 не є доречним.
Примітка до статті 3
1. Під час застосування статті 3 митна адміністрація, коли тільки можливо, застосовує продаж подібних товарів на тому самому комерційному рівні та в приблизно тих самих кількостях, як і товари, що оцінюються.
Якщо такого продажу не виявлено, може використовуватися продаж подібних товарів, який має місце за однієї з таких трьох умов:
a) продаж на тому самому комерційному рівні, проте в інших кількостях;
b) продаж на іншому комерційному рівні, але приблизно в тих самих кількостях;
c) продаж на іншому комерційному рівні та в інших кількостях.
2. Після виявлення продажу за однієї із цих трьох умов уносяться корективи залежно від обставин:
a) лише на кількісні фактори;
b) лише на фактори комерційного рівня;
c) як на фактори комерційного рівня, так і кількості.
3. Вислів "та (або)" надає гнучкості під час використання продажу та дозволяє внести необхідні корективи до будь-якої з трьох умов, описаних вище.
4. Для цілей статті 3 контрактна вартість подібних імпортних товарів означає митну вартість, скориговану, як це передбачено підпунктом "b" пункту 1 та пунктом 2, яка вже прийнята згідно зі статтею 1.
5. Умова для коригування через різні комерційні рівні або різні кількості є такою, що таке коригування, незалежно від того, чи спричинює воно збільшення або зменшення вартості, робиться лише на підставі продемонстрованих доказів, які чітко встановлюють обґрунтованість і точність коригувань, наприклад чинні прейскуранти, що містять ціни, які стосуються різних рівнів та різних кількостей. Наприклад, якщо імпортні товари, які оцінюються, становлять партію в 10 одиниць, а єдині ідентичні імпортні товари, для яких існує контрактна вартість, включали продаж 500 одиниць і визнається, що продавець надає знижки за кількість, необхідні корективи можуть бути внесені шляхом звертання до прейскуранта виробника та використання такої ціни, яка застосовується до продажу 10 одиниць. Це не вимагає того, щоб продаж повинен був бути у кількості 10, якщо тільки через продаж інших кількостей встановлено, що прейскурант є справжнім. Однак за відсутності такого об'єктивного мірила визначення митної вартості згідно з положеннями статті 3 не є доречним.
Примітка до статті 5
1. Термін "ціна за одиницю, за якою... товари продаються в найбільшій сукупній кількості" означає ціну, за якою найбільша кількість одиниць продається при продажі особам, не пов'язаним з особами, від яких вони купують такі товари на першому комерційному рівні після ввезення, на якому відбувається такий продаж.
2. Як приклад цього, товари продаються за прейскурантом, який надає сприятливі ціни за одиницю на покупки, зроблені в більших кількостях.
|
Обсяг продажу |
Ціна за одиницю |
Кількість продажів |
Загальна кількість, продана за кожною ціною |
|
1 - 10 одиниць |
100 |
10 продажів по 5 одиниць5 продажів по 3 одиниці |
65 |
|
11 - 25 одиниць |
95 |
5 продажів по 11 одиниць |
55 |
|
понад 25 одиниць |
90 |
1 продаж по 30 одиниць1 продаж по 50 одиниць |
80 |
Найбільша кількість одиниць, проданих за певною ціною, дорівнює 80; таким чином, ціна за одиницю в найбільшій сукупній кількості дорівнює 90.
3. Ще один приклад: відбулося два продажі. При першому продажі продаються 500 одиниць за ціною 95 грошових одиниць кожна. При другому продажі продаються 400 одиниць за ціною 90 грошових одиниць кожна. В цьому прикладі найбільшою кількістю проданих одиниць є 500; таким чином, ціна за одиницю в найбільшій сукупній кількості дорівнює 95.
4. Третім прикладом буде така ситуація, коли різні кількості продаються за різними цінами.
|
a) Обсяг продажу |
Ціна за одиницю |
|
40 одиниць |
100 |
|
30 одиниць |
90 |
|
15 одиниць |
100 |
|
50 одиниць |
95 |
|
25 одиниць |
105 |
|
35 одиниць |
90 |
|
5 одиниць |
100 |
|
b) Загальна продана кількість |
Ціна за одиницю |
|
65 |
90 |
|
50 |
95 |
|
60 |
100 |
|
25 |
105 |
У цьому прикладі найбільша кількість одиниць, проданих за певною ціною, становить 65; таким чином, ціна за одиницю в найбільшій сукупній кількості дорівнює 90.
5. Будь-який продаж у країні-імпортері, описаний у зазначеному вище пункті 1, особі, яка робить поставки безпосередньо чи опосередковано, безоплатно або за зниженою ціною, для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт імпортних товарів будь-яких елементів, зазначених у підпункті "b" пункту 1 статті 8, не береться до уваги під час установлення ціни за одиницю для цілей статті 5.
6. Необхідно зазначити, що "прибутки та загальні витрати", зазначені в пункті 1 статті 5, повинні братись у цілому. Цифра для цілей цього вирахування повинна визначатися на підставі інформації, наданої імпортером або від його імені, якщо тільки цифри імпортера не є несумісними з тими, що одержані при продажах у країні-імпортері імпортних товарів того самого класу або виду. Якщо дані імпортера несумісні із цими цифрами, сума для прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана імпортером або від його імені.
7. "Загальні витрати" включають прямі та непрямі витрати пов'язані зі збутом відповідних товарів.
8. Місцеві податки, які підлягають сплаті з причини продажу товарів, для яких не робиться вирахування згідно з положеннями рубрики "iv" підпункту "a" пункту 1 статті 5, віднімаються згідно з положеннями рубрики "i" підпункту "a" пункту 1 статті 5.
9. Під час визначення комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат згідно з положеннями пункту 1 статті 5 питання про те, чи є певні товари "того самого класу або виду", як й інші товари, повинно визначатися в кожному конкретному випадку посиланням на відповідні обставини. Повинні бути вивчені продажі в країні-імпортері найвужчої групи або спектру імпортних товарів того самого класу або виду, який включає товари, що оцінюються, для яких може бути надано необхідну інформацію. Для цілей статті 5 "товари того самого класу або виду" включають товари, імпортовані з тієї самої країни, що й товари, які оцінюються, а також товари, ввезені з інших країн.
10. Для цілей підпункту "b" пункту 1 статті 5 "найбільш ранньою датою" є дата, до якої здійснюються продажі імпортних товарів або ідентичних чи подібних імпортних товарів у достатній кількості для встановлення ціни за одиницю.
11. У випадках, коли використовується метод, викладений у пункті 2 статті 5, то вирахування, які робляться на вартість, додану подальшою обробкою, ґрунтуються на об'єктивних даних і таких, що піддаються обчисленню, які стосуються вартості такої роботи. Прийняті промислові формули, рецепти, методи будівництва й інша галузева практика становитиме основу для обчислень.
12. Визнається, що метод оцінювання, передбачений у пункті 2 статті 5, як правило, не застосовуватиметься у випадках, коли в результаті подальшої обробки імпортні товари втрачають свою ідентичність. Проте можливі випадки, коли, хоча ідентичність імпортних товарів і втрачається, вартість, додана обробкою, може бути точно визначена без необґрунтованих складностей. З іншого боку, можуть також бути випадки, коли імпортні товари зберігають свою ідентичність, але становлять настільки мізерний процент товарів, проданих у країні-імпортері, що використання цього методу оцінювання буде невиправданим. З урахуванням зазначеного вище, кожна ситуація такого типу повинна розглядатися на підставі кожного конкретного випадку.
Примітка до статті 6
1. Як загальне правило, митна вартість визначається за цією Угодою на підставі інформації, наявної в країні-імпортері. Проте для визначення обчисленої вартості може бути необхідно вивчити витрати на виробництво товарів, що оцінюються, та іншу інформацію, яку необхідно одержати за меж країни-імпортера. Крім того, у більшості випадків виробник товарів перебуватиме поза межами юрисдикції органів влади країни-імпортера. Використання методу обчисленої вартості, як правило, буде обмежуватися тими випадками, коли покупець і продавець пов'язані між собою, а виробник готовий надати органам влади країни-імпортера необхідні калькуляції собівартості та надати засоби для будь-якої подальшої перевірки, яка може виявитися необхідною.
2. "Кошти або вартість", зазначені в підпункті "a" пункту 1 статті 6, повинні визначатися на підставі інформації, що стосується виробництва товарів, які оцінюються, що поставляються виробником або від його імені. Вони повинні ґрунтуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються.
3. "Кошти або вартість" включають вартість елементів, зазначених у рубриках "ii" та "iii" підпункту "a" пункту 1 статті 8. Вони також включають вартість, розподілену, як це необхідно, згідно з положеннями відповідної примітки до статті 8, будь-якого елемента, зазначеного в підпункті "b" пункту 1 статті 8, який був поставлений безпосередньо або опосередковано покупцем для використання у зв'язку з виробництвом імпортних товарів. Вартість елементів, зазначених у рубриці "iv" підпункту "b" пункту 1 статті 8, які застосовуються в країні-імпортері, повинна включатися тільки тоді, якщо такі елементи віднесені на рахунок виробника. Необхідно розуміти, що ніякі кошти або вартість елементів, зазначені в цьому пункті, не повинні рахуватися двічі під час визначення обчисленої вартості.
4. "Сума для прибутків та загальних витрат", зазначені в підпункті "b" пункту 1 статті 6, повинна визначатися на підставі інформації, наданої виробником або від його імені, якщо тільки цифри виробника не є несумісними з тими, які, як правило, відображаються в продажах товарів того самого класу або виду, як і товари, що оцінюються, які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни-імпортера.
5. У зв'язку із цим необхідно зазначити, що "сума для прибутків та загальних витрат" повинна братись у цілому. Звідси випливає, що якщо в якому-небудь конкретному випадку цифри прибутку виробника є низькими, а загальні витрати виробника є високими, прибутки та загальні витрати виробника, взяті разом, однак можуть бути сумісними з тими, що відображаються при продажах товарів того самого класу або виду. Така ситуація може, наприклад, бути, якби товар викидався на ринок в країні-імпортері, а виробник погодився б на нульовий чи низький прибуток з метою компенсації високих загальних витрат, пов'язаних з таким випуском. У випадках, коли виробник може показати низький прибуток від продажів імпортних товарів через конкретні комерційні обставини, то цифри фактичного прибутку виробника повинні братися до уваги за умови, що виробник пред'являє справжні комерційні підстави для їхнього виправдання, а політика ціноутворення виробника відображає звичайну політику ціноутворення у зазначеній галузі промисловості. Така ситуація може виникнути, наприклад, тоді, коли виробники були змушені тимчасово знизити ціни через непередбачений спад попиту або коли вони продають товари з метою доповнення асортименту товарів, які виробляються в країні-імпортері, та погоджуються на низький прибуток для збереження конкурентоспроможності. У випадках, коли власні дані виробника стосовно прибутків та загальних витрат не сумісні з тими, які, як правило, відображаються при продажах товарів того самого класу або виду, як і товари, що оцінюються, які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни-імпортера, то сума прибутків та загальних витрат може ґрунтуватися на відповідній інформації, іншій, ніж та, що надається виробником товарів або від його імені.
6. У випадках, коли для цілей визначення обчисленої вартості використовується інформація, інша, ніж та, що надана виробником або від його імені, то органи влади країни-імпортера інформують імпортера, якщо останній того вимагає, про джерело такої інформації, використані дані та обчислення, що ґрунтуються на таких даних, згідно з положеннями статті 10.
7. Термін "загальні витрати", зазначений у підпункті "b" пункту 1 статті 6, охоплює прямі та непрямі витрати на виробництво та продаж товарів на експорт, які не включаються згідно з підпунктом "a" пункту 1 статті 6.
8. Той факт, чи належать певні товари до "того самого класу або виду", як й інші товари, повинен визначатися в кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини. Під час визначення звичайних прибутків та загальних витрат відповідно до положень статті 6 повинні вивчатися продажі на експорт до країни-імпортера найвужчої групи чи асортименту товарів, який включає товари, що оцінюються, для якого може бути надана необхідна інформація. Для цілей статті 6 "товари того самого класу або виду" повинні бути з тієї самої країни, що й товари, які оцінюються.
Примітка до статті 7
1. Митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях.
2. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
3. Деякі приклади обґрунтованої гнучкості наведено нижче:
a) ідентичні товари - вимога про те, що ідентичні товари повинні експортуватися в той самий час чи приблизно в той час, як і товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; ідентичні імпортні товари, вироблені в країні, іншій, ніж країна експорту товарів, що оцінюються, можуть бути основою для митного оцінювання; можуть використовуватися митні вартості ідентичних імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями статей 5 і 6;
b) подібні товари - вимога про те, що подібні товари повинні експортуватися в той самий час чи приблизно в той час, як і товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; подібні імпортні товари, вироблені в країні, іншій, ніж країна експорту товарів, що оцінюються, можуть бути основою для митного оцінювання; можуть використовуватися митні вартості подібних імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями статей 5 і 6;
c) дедуктивний метод - вимога про те, що товари продаватимуться в "тому стані, як вони імпортуються", що міститься в підпункті "a" пункту 1 статті 5, може тлумачитися гнучко; вимога про "90 днів" може застосовуватися гнучко.
Примітка до статті 8
Рубрика "i" підпункту "a" пункту 1
Термін "комісійні за покупку" означає плату, сплачену імпортером агенту імпортера за послугу представництва імпортера за кордоном для придбання товарів, що оцінюються.
Рубрика "ii" підпункту "b" пункту 1
1. Під час розподілу елементів, зазначених у рубриці "ii" підпункту "b" пункту 1 статті 8, стосовно імпортних товарів застосовуються два фактори - вартість самого елемента й той спосіб, у який ця вартість повинна розподілятися стосовно імпортних товарів. Розподіл цих елементів повинен здійснюватися раціональним способом відповідно до обставин та згідно із загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку.
2. Що стосується вартості елемента, то, якщо імпортер набуває цей елемент від продавця, не пов'язаного з імпортером, за певну ціну, вартістю цього елемента є та ціна. Якщо елемент був вироблений імпортером або особою, пов'язаною з імпортером, його вартістю будуть витрати на його виробництво. Якщо елемент раніше використовувався імпортером незалежно від того, чи він купувався чи вироблявся таким імпортером, початкова вартість покупки або виробництва повинна бути скоригована в сторону зниження з метою відображення його використання, для того щоб визначити вартість цього елемента.
3. Якщо вартість елемента визначено, необхідно розподілити цю вартість на імпортні товари. Для цього існують різноманітні можливості. Наприклад, ця вартість може бути розподілена на першу поставку, якщо імпортер бажає сплатити мито з усієї вартості за один раз. Інший приклад полягає в тому, що імпортер може вимагати, щоб вартість була розкидана на певну кількість одиниць, вироблених до моменту першої поставки. Ще одним прикладом може бути те, коли імпортер може вимагати, щоб вартість була розподілена на все передбачуване виробництво, якщо для такого виробництва укладено контракти або існують тверді зобов'язання. Метод розподілу, який буде використовуватися, залежатиме від документації, наданої імпортером.
4. Як ілюстрація зазначеного вище імпортер надає виробникові шаблон для використання під час виробництва імпортних товарів та укладає контракт з виробником на закупівлю 10 тисяч одиниць. На час прибуття першої поставки 1000 одиниць виробник уже виробив 4000 одиниць. Імпортер може вимагати від митної адміністрації розподілити вартість шаблона на 1000 одиниць, 4000 одиниць або 10000 одиниць.
Рубрика "iv" підпункту "b" пункту 1
1. Доповнення до елементів, визначених у рубриці "iv" підпункту "b" пункту 1 статті 8, повинні ґрунтуватися на об'єктивних даних і таких, що піддаються обчисленню. Для того, щоб звести до мінімуму тягар як для імпортера, так і для митної адміністрації стосовно визначення вартостей, які повинні бути додані, якщо тільки можливо, повинні використовуватися дані, безпосередньо наявні в системі комерційного обліку покупця.
2. Для тих елементів, поставлених покупцем, які були придбані або взяті в оренду покупцем, доповненням буде вартість покупки або оренди. Не повинні робитися доповнення для тих елементів, що перебувають у державній власності, крім витрат на одержання їхніх копій.
3. Легкість, з якою може бути можливо обчислювати вартості, що повинні додаватися, залежатиме від структури конкретної фірми та практики управління, а також від її методів бухгалтерського обліку.
4. Наприклад, можливо, що фірма, яка імпортує різноманітні товари з кількох країн, веде облік діяльності свого дизайнерського центру за межами країни-імпортеру в такий спосіб, щоб можна було точно показати витрати, що приписуються конкретному товару. У таких випадках може бути відповідно зроблене пряме коригування згідно з положеннями статті 8.
5. В іншому разі фірма може понести витрати на утримання дизайнерського центру за межами країни-імпортера у вигляді загальних накладних витрат з розподілом на конкретні товари. У цьому разі може бути зроблене відповідне коригування згідно з положеннями статті 8 стосовно імпортних товарів шляхом розподілу витрат дизайнерського центру на все виробництво, яке одержує вигоди від дизайнерського центру, та додавання до імпорту такої розподіленої вартості для кожної одиниці.
6. Відмінності в зазначених вище обставинах, звичайно, вимагатимуть урахування різних факторів під час визначення належного методу розподілу.
7. У випадках, коли виробництво зазначеного елемента включає в себе низку країн та певний період часу, це коригування повинно бути обмежене вартістю, фактично доданою до цього елемента за межами країни-імпортера.
Підпункт "c" пункту 1
1. Роялті та ліцензійні платежі, зазначені в підпункті "c" пункту 1 статті 8, можуть, крім усього, включати платежі, які стосуються патентів, торгових знаків та авторських прав. Однак витрати на право відтворення імпортних товарів у країні-імпортері не повинні додаватися до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари під час визначення митної вартості.
2. Платежі, здійснені покупцем за право розподілу або перепродажу імпортних товарів, не повинні додаватися до ціни, фактично сплаченої або яка підлягає сплаті за імпортні товари, якщо такі платежі не є умовою продажу на експорт імпортних товарів до країни-імпортера.
Пункт 3
У випадках, коли не існує об'єктивних даних і таких, що піддаються обчисленню, стосовно додатків, які вимагається робити згідно з положеннями статті 8, то контрактної вартості не може бути визначено відповідно до положень статті 1. Як ілюстрація цього, сплачується роялті на підставі ціни при продажі до країни-імпортера літра конкретного товару, який був імпортований у кілограмах, а після ввезення був перетворений на розчин. Якщо роялті частково грунтується на імпортних товарах, а частково на інших факторах, які не мають нічого спільного з імпортними товарами (наприклад, коли імпортні товари перемішуються з вітчизняними інгредієнтами і більше не можуть бути окремо визначені або якщо роялті не можна відрізнити від особливих фінансових домовленостей між покупцем та продавцем), буде недоречним намагатися зробити доповнення до роялті. Однак, якщо сума цього роялті грунтується лише на імпортних товарах і легко обчислюється, може бути зроблене доповнення до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.
Примітка до статті 9
Для цілей статті 9 "момент імпорту" може включати момент ввезення для митних цілей.
Примітка до статті 11
1. Стаття 11 надає імпортеру право подавати апеляцію проти визначення оцінки, зробленої митною адміністрацією, тих товарів, що оцінюються. Апеляція спочатку може бути подана до митної адміністрації більш високого щабля, проте імпортер має право в кінцевому рахунку апелювати до органів судової влади.
2. "Без застосування штрафних санкцій" означає, що імпортера не може бути оштрафовано або піддано загрозі накладення штрафу тільки через те, що імпортер вирішив скористатися правом на апеляцію. Сплата звичайних судових витрат та гонорар адвокату не вважається штрафом.
3. Однак ніщо в статті 11 не заважає члену вимагати повного платежу обчислених мит до апеляції.
Примітка до статті 15
Пункт 4
Для цілей статті 15 термін "особи" уключає, де це доречно, юридичних осіб.
Підпункт "e" пункту 4
Для цілей цієї Угоди одна особа вважатиметься такою, що контролює іншу, якщо перша юридично або практично може застосовувати обмеження до останньої або керувати нею.
|
Додаток II |
1. Відповідно до статті 18 цієї Угоди створюється Технічний комітет під егідою РПМС з метою забезпечення на технічному рівні однорідності в тлумаченні та застосуванні цієї Угоди.
2. Обов'язки Технічного комітету охоплюють такі:
a) вивчення конкретних технічних проблем, що виникають під час повсякденного застосування системи митного оцінювання членів та надання консультативних висновків стосовно відповідних рішень на підставі представлених фактів;
b) вивчення, на запит, законів, процедур та практичних методів оцінювання, як вони стосуються цієї Угоди, та підготовка звітів про результати таких досліджень;
c) підготовка й розповсюдження щорічних звітів стосовно технічних аспектів дії та статусу цієї Угоди;
d) надання такої інформації та консультацій з будь-яких справ, що стосуються оцінювання імпортних товарів для митних цілей, які можуть вимагатися будь-яким членом або Комітетом. Така інформація та консультації можуть набувати форми консультативних висновків, коментарів чи пояснювальних приміток;
e) сприяння, на запит, наданню технічної допомоги членам з метою підтримки міжнародного визнання цієї Угоди;
f) вивчення справ, які передаються йому групою експертів, згідно зі статтею 19 цієї Угоди, а також
g) виконання таких інших обов'язків, які Комітет може йому доручити.
3. Технічний комітет намагається завершити свою роботу стосовно конкретних справ й особливо тих, які передані йому членами, Комітетом або групою експертів, протягом обґрунтовано короткого періоду часу. Як це передбачено в пункті 4 статті 19, група експертів встановлює конкретний період часу для одержання звіту Технічного комітету, а Технічний комітет надає свій звіт протягом такого періоду.
4. Технічний комітет дістає підтримку у своїй діяльності, коли це необхідно, з боку Секретаріату РПМС.
5. Кожний член має право бути представленим у Технічному комітеті. Кожний член може висунути одного делегата та одного чи більше заступників у ролі своїх представників у Технічному комітеті. Такий член, представлений у Технічному комітеті таким чином, називається в цьому додатку "членом Технічного комітету". Представники членів Технічного комітету можуть отримувати допомогу з боку консультантів. Секретаріат СОТ також може відвідувати такі засідання зі статусом спостерігача.
6. Члени РПМС, які не є членами, можуть бути представлені на засіданнях Технічного комітету одним делегатом та одним чи більше заступниками. Такі представники відвідують засідання Технічного комітету в ролі спостерігачів.
7. За умови згоди голови Технічного комітету Генеральний секретар РПМС (у цьому додатку - Генеральний секретар) може пропонувати представникам урядів, які не є членами ні СОТ, ні членами РПМС, а також представникам міжнародних, міжурядових і торговельних організацій відвідувати засідання Технічного комітету в ролі спостерігачів.
8. Пропозиції стосовно висунення делегатів, заступників та консультантів для участі в засіданнях Технічного комітету вносяться Генеральному секретарю.
9. Технічний комітет засідає в разі необхідності, але щонайменше двічі на рік. Дата кожного засідання призначається Технічним комітетом на його попередньому засіданні. Дата засідання може бути змінена на запит будь-якого члена Технічного комітету, підтриману простою більшістю Технічного комітету, або у випадках, що вимагають негайної уваги на запит голови. Незважаючи на положення першого речення цього пункту, Технічний комітет засідає в разі необхідності для розгляду питань, переданих йому групою експертів згідно з положеннями статті 19 цієї Угоди.
10. Засідання Технічного комітету проводяться в штаб-квартирі РПМС, якщо тільки не вирішено іншого.
11. Генеральний секретар інформує всіх членів Технічного комітету й тих осіб, що включені до нього згідно з пунктами 6 і 7, щонайменше за 30 днів до початку засідання Технічного комітету, за винятком термінових випадків.
12. Попередній порядок денний кожного засідання складається Генеральним секретарем і роздається членам Технічного комітету і тим особам, які включені до нього згідно з пунктами 6 і 7, принаймні за 30 днів до початку засідання, за винятком термінових випадків. Порядок денний містить усі пункти, включення яких схвалене Технічним комітетом під час його попереднього засідання, усі пункти, включені головою за власною ініціативою та всі пункти, включення яких вимагали Генеральний секретар, Комітет або будь-який член Технічного комітету.
13. Технічний комітет визначає свій порядок денний при відкритті кожного засідання. Під час засідання порядок денний може змінюватися Технічним комітетом будь-коли.
14. Технічний комітет обирає серед делегатів своїх членів, голову та одного або кількох заступників голови. Голова та заступники голови перебувають на посаді протягом періоду одного року кожний. Голова та заступники голови, повноваження яких закінчилися, мають право бути переобраними. Мандат голови або заступника голови, який більше не представляє члена Технічного комітету, автоматично припиняється.
15. Якщо голова відсутній на будь-якому засіданні або його частині, його веде заступник голови. У цьому разі останній має ті самі повноваження та обов'язки, що й голова.
16. Голова засідання бере участь у роботі Технічного комітету у цій ролі, а не як представник члена Технічного комітету.
17. На додаток до здійснення інших повноважень, переданих голові цими правилами, голова оголошує відкриття та закриття кожного засідання, спрямовує дискусію, надає право виступу та відповідно до цих правил контролює хід засідання. Голова також може закликати промовця до порядку, якщо зауваження промовця не стосуються справи.
18. У ході обговорення будь-якого питання делегація може порушити процедурне питання. У такому разі голова негайно виносить рішення. Якщо це рішення оскаржується, голова виносить його на засідання для вирішення і воно залишається чинним, якщо тільки не відхиляється.
19. Генеральний секретар або посадові особи секретаріату РПМС, призначені Генеральним секретарем, виконують секретарську роботу на засіданнях Технічного комітету.
20. Представники простої більшості членів Технічного комітету становлять кворум.
21. Кожний член Технічного комітету має один голос. Рішення Технічного комітету приймається більшістю, що становить принаймні дві третини присутніх членів. Незалежно від результатів голосування з конкретного питання Технічний комітет має право подати повну доповідь Комітету і РПМС із цього питання із зазначенням різних точок зору, висловлених у відповідних обговореннях. Незважаючи на зазначені вище положення цього пункту, стосовно справ, переданих йому групою експертів, Технічний комітет приймає рішення консенсусом. Якщо Технічний комітет не дійшов згоди з питання, переданого йому групою експертів, Технічний комітет надає звіт з детальним викладом фактичної сторони справи та зазначенням поглядів членів.
22. Офіційними мовами Технічного комітету є англійська, французька та іспанська. Промови або заяви, зроблені будь-якою із цих трьох мов, негайно перекладаються іншими офіційними мовами, якщо тільки всі делегації не домовляються не вимагати перекладу. Промови або заяви, зроблені будь-якою іншою мовою, перекладаються англійською, французькою та іспанською в разі дотримання тих самих умов. Але в такому разі заінтересована делегація надає переклад англійською, французькою або іспанською мовами.
Лише англійська, французька та іспанська мова використовуються для офіційних документів Технічного комітету. Пам'ятні записки та листування до уваги Технічного комітету подаються однією з офіційних мов.
23. Технічний комітет складає звіт про всі засідання та, якщо голова вважає це за потрібне, протокол або короткий запис засідань. Голова або особа, призначена головою, подає звіт про роботу Технічного комітету на кожному засіданні Комітету та на кожному засіданні РПМС.
|
Додаток III |
1. П'ятирічна відстрочка в застосуванні положень Угоди країнами-членами, що розвиваються, яка передбачена пунктом 1 статті 20, може на практиці виявитися недостатньою для певних країн-членів, що розвиваються. У таких випадках країна-член, що розвивається, може вимагати до закінчення періоду, зазначеного в пункті 1 статті 20, продовження такого періоду, у такому розумінні, що члени доброзичливо поставляться до цієї вимоги, якщо заінтересована країна-член, що розвивається, зможе подати вагомі причини.
2. Країни, що розвиваються, які нині оцінюють товари на підставі офіційно встановлених мінімальних вартостей, можуть виявити бажання зробити застереження, щоб дозволити їм зберегти такі вартості на обмеженій та перехідній основі за умов, які можуть бути погоджені членами.
3. Країни, що розвиваються, які вважають, що зворотний порядок застосування послідовного порядку на запит імпортера, передбачений статтею 4 Угоди, може створити для них реальні труднощі, можуть висловити застереження до статті 4 за допомогою такого формулювання:
"Уряд... зберігає за собою право передбачити, що відповідне положення статті 4 Угоди застосовується тільки тоді, коли органи митної влади погоджуються з вимогою застосувати зворотний порядок статей 5 і 6".
Якщо країни, що розвиваються, роблять таке застереження, члени погоджуються з ним відповідно до статті 21 Угоди.
4. Країни, що розвиваються, можуть виявити бажання зробити застереження стосовно пункту 2 статті 5 Угоди за допомогою такого формулювання:
"Уряд... зберігає за собою право передбачити, що пункт 2 статті 5 Угоди застосовується згідно з положеннями відповідної примітки до нього незалежно від того, чи імпортер цього бажає".
Якщо країни, що розвиваються, роблять таке застереження, члени погоджуються з ним відповідно до статті 21 Угоди.
5. Деякі країни, що розвиваються, можуть відчувати проблеми у застосуванні статті 1 Угоди, якщо вона стосується імпорту до їхніх країн одноосібними агентами, одноосібними дистриб'юторами та одноосібними концесіонерами. Якщо такі проблеми на практиці виникають у країнах-членах, що розвиваються, які застосовують Угоду, на запит таких членів проводиться вивчення цього питання з метою знаходження відповідних рішень.
6. Стаття 17 визнає, що під час застосування Угоди митні адміністрації можуть відчувати потребу робити запити стосовно істинності або точності будь-якої заяви, документа або декларації, поданої до них для цілей митного оцінювання. Таким чином, ця стаття визнає, що може бути зроблено запити, які, наприклад, спрямовані на перевірку того, чи є елементи вартості, оголошені або пред'явлені до митниці у зв'язку з визначенням митної вартості, повними та правильними. Члени відповідно до свого національного законодавства та процедур мають право очікувати повного сприяння імпортерів стосовно цих запитів.
7. Ціна, фактично сплачена або яка підлягає сплаті, уключає всі платежі, фактично здійснені або які повинні бути здійснені як умова продажу імпортних товарів покупцем продавцеві або покупцем третій стороні для виконання зобов'язань продавця.
___________
