«Єдине вікно» визначається як механізм, що дозволяє сторонам, які беруть участь у торговельних і транспортних операціях, представляти стандартизовану інформацію та документи з використанням єдиного пропускного каналу з метою виконання всіх регулюючих вимог, що стосуються імпорту, експорту і транзиту»
РЕКОМЕНДАЦІЯ ЄЕК ООН № 33
Текст Рекомендації наведений нижче для ознайомлення
Переклан неофіційний
ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА РАДА
ЄВРОПЕЙСЬКА ЕКОНОМІЧНА КОМІСІЯ
КОМІТЕТ З РОЗВИТКУ ТОРГІВЛІ
Робоча група зі спрощення процедур міжнародної торгівлі
Нарада експертів по процедурам і документації (ГЕ.2)
(П'ятдесят п'ята сесія, 18-19 березня 1997 року
Пункт 4 (b) попереднього порядку денного)
Перегляд рекомендації ЄЕК/ФАЛ № 10
«Коди для назв судів»
Запис секретаріату
З метою з'ясування потреб і побажань судноплавного сектора щодо стандартних кодів для оповіщення суден Міжнародна палата судноплавства (МПС) провела дослідження в 1995 - 1996 роках, результати якого були представлені на розгляд сорок четвертої сесії РГ.4 у вересні 1996 року (документ TRADE/WP.4/R.1253). З урахуванням пропозиції, зробленої МПС про використання системи пізнавальних номерів судів, прийнятої Міжнародною морською організацією, для забезпечення однакового впізнання судів, РГ.4 просила секретаріат підготувати новий переглянутий варіант рекомендації з новою назвою «Пізнавальні коди судів» у вигляді офіційного документа, який приводиться в додатку.
ДОДАТОК
РОЗПІЗНАВАЛЬНІ КОДИ СУДІВ
Рекомендація № 10, другий варіант, прийнятий Робочою групою
щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі
___________________________________
Женева, вересень 1996 року
Преамбула
На своїй сьомий сесії в лютому 1978 року Робоча група зі спрощення процедур міжнародної торгівлі прийняла рекомендацію № 10, яка має назву «Коди для назв судів» (документ TRADE/WP.4/INF.52). Вона рекомендувала використовувати на тимчасовій основі прийняті Міжнародним союзом електрозв'язку радіопозивні сигнали суднових радіостанцій у всіх випадках, коли назви судів бажано позначити кодами.
На сорок першої сесії РГ.4 в березні 1995 року було представлено дві пропозиції відповідно про скасування і перегляд цієї рекомендації. З метою з'ясування потреб і побажань судноплавного сектора щодо стандартних кодів для впізнання судів Міжнародна палата судноплавства (МПС) провела дослідження в 1995 році, результати якого були представлені на розгляд сорок третьої сесії РГ.4 в березні 1996 року (документ TRADE/WP.4/R.1201). Даний варіант рекомендації № 10 ґрунтується на результатах цього дослідження.
Рекомендація
Робоча група зі спрощення процедур міжнародної торгівлі на своїй сорок четвертої сесії у вересні 1996 року прийняла рішення рекомендувати учасникам міжнародної торгівлі, включаючи судновласників, портову владу і інші сторони, які мають відношення до морських перевезень вантажів:
i) використовувати систему розпізнавальних номерів судів, прийняту Міжнародною морською організацією, для забезпечення однакового впізнання судів;
ii) використовувати тільки останні сім знаків номера ІМО при передачі інформації за допомогою ЕОД.
На сесії були присутні представники наступних країн: Австрії, Бельгії, Болгарії, Угорщини, Німеччини, Данії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Російської Федерації, Румунії, Словацької Республіки, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучених Штатів Америки, Туреччини, України, Фінляндії, Франції, Чеської Республіки, Швейцарії, Швеції та Естонії. Відповідно до статті 11 кола ведення Комісії в роботі сесії брали участь представники Австралії, Бразилії, Габону, Кореї та Японії.
На сесії були присутні також представники Європейського союзу (ЄС).
На сесії також були присутні представники секретаріату Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) в Комісії Організації Об'єднаних Націй по праву міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), а також представники наступних міжурядових організацій: Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) та Всесвітньої митної організації (СОТ). На сесії були представлені наступні неурядові організації: Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА), Міжнародна асоціація портів і гаваней (МАПГ), Міжнародна торговельна палата (МТП), Міжнародна палата судноплавства (МПС), Міжнародна конференція служб експрес-перевезень (МКСЕП), Міжнародна організація по стандартизації (ІСО), Міжнародна міжбанківська електронна система платежів (СВІФТ) і Агентство поріднених міст за співпрацю Північ-Південь. На запрошення секретаріату на сесії також були присутні представники Міжнародної федерації інспекційних установ (МФІУ) і Північноамериканська організація з питань торгових процедур (НАТПРО).
РОЗПІЗНАВАЛЬНІ КОДИ СУДІВ
Історія питання
1. Перший варіант цієї Рекомендації був розроблений для встановлення кодів, що представляють назви судів. Було визнано, що некодовані назви судів є занадто довгими. Крім того, назва судна не завжди є єдиною, оскільки в багатьох випадках кілька судів мають одну і ту ж назву і іноді плавають під одним і тим же прапором.
2. В даний час необхідність в кодованому поданні назв судів більше не є настільки очевидною. Так, не ясно, в чому полягають реальні переваги кодованого подання назви судна. Так само, як некодовані назви судів не є єдиними, їх кодоване подання також може повторюватися в разі деяких судів. Оскільки передача повних назв судів відкритим текстом більше вже не вважається неприйнятною з фінансової точки зору, їх кодування навряд чи дозволяє отримати реальну вигоду.
3. Разом з тим є очевидною доцільність використання набору кодів для впізнання судів, що не повторюються. Відомості про судно можуть вимагатися для ряду документів і повідомлень ЕОД, що використовуються в міжнародній торгівлі. Деякі з цих відомостей залишаються незмінними протягом усього терміну служби судна. Замість того, щоб повторювати всі ці відомості кожен раз при передачі інформації, що стосується судна, доречніше передавати лише пізнавальний код судна, який потім може бути використаний для отримання необхідних відомостей з бази даних. Тому справжній переглянутий варіант рекомендації № 10 був розроблений з метою встановлення таких кодів для впізнання судів, що не повторюються, а не для подання їх назв у вигляді кодів.
4. Як показало обстеження, проведене в рамках судноплавного сектора, в даний час в системах управління окремих судноплавних ліній використовуються різні способи розпізнавання судів. Зокрема, використовуються коди, що встановлюються самими лініями, повні назви судів або їх скорочення, радіопозивні судна і номер судна в Регістрі Ллойда (на основі якого встановлюється номер ІМО).
5. В ході цих досліджень було виявлено також необхідність в прийнятті міжнародного стандартного набору кодів, що не повторюються. Номер ІМО і радіопозивні схвалюються двома міжнародними організаціями, а саме Міжнародною морською організацією та Міжнародним союзом електрозв'язку.
6. Як номер ІМО, так і радіопозивні являють собою такий набір неповторюваних кодів і охоплюють досить значну частину світового флоту торговельних суден. Разом з тим радіопозивні встановлюються з урахуванням національності судна, і тому вони змінюються в разі перенесення судна з одного національного регістру в інший. Лише номер ІМО залишається колишнім протягом усього терміну служби судна, незалежно від зміни назви, національності або власника. Тому судноплавний сектор віддає перевагу використанню номера ІМО в якості офіційного міжнародного стандарту.
II. Призначення і сфера застосування
7. Призначення і сфера застосування системи розпізнавальних номерів судів ІМО полягають в створенні схеми для однакового впізнання судів. Її завдання полягає в підвищенні безпеки на морі, сприяння запобіганню забрудненню та полегшенню попередження шахрайства на море.
8. Система розпізнавальних номерів судів ІМО була вперше прийнята на добровільних засадах 19 листопада 1987 року, з тим щоб номер ІМО, що присвоюється судну, вказувався на його регістровому свідоцтві та інших свідченнях, які видаються на підставі конвенцій ІМО.
9. Застосування системи розпізнавальних номерів судів ІМО стало обов'язковим з вступом в силу з 1 січня 1996 року правила 3 глави IX Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (СОЛАС), в якому передбачається, що:
- всім пасажирським судам валовою місткістю 100 т. і більше і всім вантажним суднам валовою місткістю 300 т. і більше повинен присвоюватися номер ІМО;
- присвоєний судну номер ІМО повинен вказуватися на наступних свідченнях і їх засвідчених копіях:
10. Щодо суден, побудованих до 1 січня 1996 року, це правило вступає в силу при відновленні свідоцтва починаючи з 1 січня 1996 року.
III. Структура і введення коду
11. Номер ІМО складається з двох частин: семизначного цифрового номера (номер в Реєстрі Ллойда) що змінюється і незмінного літерного префікса "IMO" (наприклад, IМО 1234567).
12. Тому, сходячи з міркувань ефективності при обміні інформацією за допомогою засобів ЕОД, рекомендується використовувати лише семизначний цифровий елемент номера ІМО що змінюється. Незмінний три літерний префікс за визначенням не сприяє пізнанню судна.
13. Семизначний цифровий номер ведеться Регістром Ллойда, який може привласнювати номер судну в будь-який час після початку його будівництва.
IV. Довідкові джерела
14. Інформацію про номер ІМО можна отримати з таких джерел:
- регістр судів і 11 щомісячних доповнень до нього, публікуються Регістром Ллойда і містять оновлені дані;
- щотижневий перелік змін до Регістру судів (без оновлення попередньої інформації), що випускається Регістром Ллойда;
- інтерактивний доступ до файлу відомостей про судна, який ведеться Регістром Ллойда;
- направлення запиту до секретаріату ІМО.
V. Перегляд рекомендації
15. Ця рекомендація може переглядатися з урахуванням досвіду, накопиченого в ході її використання.
______________
